Ключові слова
Як цитувати
Анотація
Статтю присвячено питанню багатозначності музичного тексту Фортепіанного концерту № 2 (1913 р.) С. С. Прокоф’єва. Наукова новизна та актуальність теми полягає у ракурсі дослідження концерту: розгляді музичного тексту з використанням стильового аналізу та визначенням жанрово-інтонаційних витоків тематизму. Аналіз спрямовано на встановлення важливих моментів драматургії, які визначають образне наповнення цілого, а також на обґрунтування сутності декількох виконавських концепцій, створених протягом 45 років (1975–2017 рр.). Основою теоретичної та методологічної бази стали методика теорії інтерпретації В. Москаленка, положення в монографіях і роботах, присвячених дослідженню стилю Прокоф’єва (І. Мартинов, І. Нєстьєва, В. Дельсон, Л. Гаккель, Т. Сафонова та інші). Формуванню методики дослідження послужили: вивчення епістолярної творчості Прокоф’єва – для розуміння суті задуму концерту та думки композитора щодо виконання власних творів; аналіз спогадів виконавців про Прокоф’єва (С. Ріхтер, Г. Нейгауз, А. Шнітке); розгляд форми і драматургії концерту з визначенням структури тематизму та семантики окремих його елементів; інтерв’ювання викладачів гри на фортепіано, музикантів, аматорів; аналіз великої кількості виконавських версій, відбір найбільш контрастних і переконливих з них; власний аналіз концерту протягом 10 років.
Мета статті – дослідити специфіку художнього задуму Фортепіанного концерту № 2 С. Прокоф’єва та проаналізувати контрастні виконавські версії твору. З цієї точки зору розглянуто чотири відмінні концепції: Миколи Петрова, Володимира Ашкеназі, Юджі Ванг, Бориса Гілтбурга.
Висновки. Музичний текст Фортепіанного концерту № 2 С. Прокоф’єва насичений алюзіями не тільки до віддалених у часі стильових пластів (Л. Бетховен, Ф. Ліст), але й до музики сучасності – це романтичні алюзії до музики Скрябіна, Дебюссі, колокольних образів Рахманінова. Жанрова основа тематизму – один із найважливіших драматургічних засобів в концерті: марш, скерцо, танець, колискова. Вони включають в себе символіку, пов’язану не тільки зі звертанням до окремих національних традицій, але і з втіленням ідеї масовості, масштабності дії. Піаністи, спираючись на власне розуміння задуму Прокоф’єва, створюють індивідуалізовані концепції, підсилюючи в концерті лірико-драматичне, романтично-віртуозне, трагедійне, фантазійне чи філософське начало. Це свідчить про багатогранність образів прокоф’євського твору, різноманіття смислів, можливість прочитання та пошуку нових художніх граней концерту.
Посилання
2. Asafiev, B. (1979). Russian music of XIX and beginning of XX centuries. R. Butakova (Ed.). Leningrad: Muzyka [in Russian].
3. Vyshnevetskii, I. (2009). Sergey Prokofiev. A. Petrov (Ed.). Moscow: Molodaia Gvardiia [in Russian].
4. Gakkel, L. (1960). Piano oeuvre of S. S. Prokofiev. Moscow: Gosudarstvennoe Muzykalnoe Izdatielstvo [in Russian].
5. Horobets, H. (2018). Piano concerto № 2 by Sergey Prokofiev: contexts and semantics of musical composition in various performers’ interpretations. Master’s thesis. R. M. Glier Kyiv Institute of Music. Kyiv [in Russian].
6. Delson, V. (2014). Second piano concerto. [online] Available at: http://www.belcanto.ru/ prokofiev_concerto2.html [Accessed 10 May 2018] [in Russian].
7. Druskin, M. (1981). Selected. Monographs. Articles. Moscow: Sovetskii Kompozitor [in Russian].
8. Kabalevskii, D. (1977). S. S. Prokofiev and N. Y. Myaskovsky. Correspondence. Moscow: Sovetskii Kompozitor [in Russian].
9. Liberman, E. (1988). Creative work of pianist with author’s text. E. Lyberman (Ed.). Moscow: Muzyka [in Russian].
10. Lotman, Y. (2005). Soul’s education. Memoirs, conversations. Interviews. In the world of Pushkin’s poetry (scenario). Coversations about Russian culture. Y. Lotman (Ed.). Saint-Petersburg: Iskusstvo-SPb [in Russian].
11. Liakhovych, A. (2017). Prokofiev and Beethoven. [online] Available at: http://www. forumklassika.ru/entry.php?b=8713&bt=156458 [Accessed 13 March 2018] [in Russian].
12. Martynov, I. (1974). S. S. Prokofiev. Life and art. Moscow: Muzyka [in Russian].
13. Moskalenko, V. (1999). About the specifics of the musical interpretation. Kyivske muzykoznavstvo, 2. pp. 4–14 [in Ukrainian].
14. Nazaikinskii, E. (1982). Logic of musical composition. Moscow: Muzyka [in Russian].
15. Nestiev, I. (1973). Life of Sergey Prokofiev. Moscow: Sovetskyi Kompozitor [in Russian].
16. Prokofiev, S. (1982). Autobiography. Moscow: Sovetskyi Kompozitor [in Russian].
17. Prokofiev, S. (2002) Diaries 1907–1918. S. Prokofiev (Ed.). Paris: DIAKOM [in Russian].
18. Prokofiev, S. (2002). Diaries 1918–1933. S. Prokofiev (Ed.). Paris: DIAKOM [in Russian].
19. Prokofiev, S. (1961). Materials, documents, memories. Second edition. S. Shlyfshtein (Ed.). Moscow: Gosudarstvennoe Muzykalnoe Izdatielstvo [in Russian].
20. Prokofiev, S. (1991). Articles, interviews. Moscow: Sovetskyi Kompozytor [in Russian].
21. Safonova, T. (2009). Oeuvre of S. Prokofiev: analysis of methaphysical component. PhD thesis. National Sobinov academy of music. Saratov [in Russian].
22. Kholopov, Y. (1972). Oeuvre of S. Prokofiev in modern academic musicology. Moscow: Muzyka [in Russian].
23. Ivashkin, A. (1994). Word about Prokofiev. In: Conversations with A. Shnitke. Moscow: RIK Kultura [in Russian].